Літературна година «Я славлю рідну мову у віршах»

Мова – материнська ласка і любов. Українська мова – це наша рідна мова, яку сьогодні захищають воїни на фронті. Ми повинні вивчати і любити нашу мову.

Слово – одне  з наймогутніших комунікативних знарядь людини. Безсиле саме по собі, воно стає могутнім і нездоланним, дієвим і привабливим, якщо сказане вміло, щиро, вчасно.

Про це і говорили на літературній годині студенти групи АКТ24.

А ще читали вірші:

По-своєму кожна пташина співає,

По-своєму кожен народ розмовляє,

У мене й народу мого, українська є мова чудова, 

Своя, материнська, по світу її, як святиню нестиму

Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ.