08.12.1984 - 09.03.2025
Володимир народився 8 грудня 1984 року народження. Виріс у місті Сміла в люблячій сім'ї. З першого по шостий клас навчався у гімназії ім.В.Т.Сенатора №14. Дев'ять класів закінчив у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №3-колегіум. Був старанним учнем, мав багато друзів. Після дев’ятого класу вступив до Смілянського технікуму харчових технологій, де навчався один рік, екстерном склав іспити і отримав атестат про повну загальну середню освіту. У 2001 році вступив до Київського транспортного університету за спеціальністю «Організація міжнародних перевезень», який закінчив у 2006 році.
Працював на «Укрзалізниці», де пройшов шлях від складальника поїздів до начальника станції. Володимир Мельниченко завжди прагнув розвиватися. Спробував себе і в інших сферах — працював рятувальником на рятувальній станції "Сміла", але згодом повернувся на залізницю.
Володимир був працьовитою, щирою людиною, мав багато друзів, любив життя. Був люблячим батьком — виховував сина та донечку, яких дуже любив і про яких піклувався. Не встиг здійснити всіх своїх мрій, бо війна внесла свої корективи…
19 грудня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Після навчального центру в місті Чернігові був направлений до військової частини, яка виконувала бойові завдання в Курській області. Служив на посаді водія-електрика 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини ЗСУ (на сьогодні – 1 батальйон територіальної оборони).
Під час виконання бойового (спеціального) завдання, внаслідок удару противником БпЛА FPV-камікадзе отримав поранення, несумісні з життям. 9 березня 2025 року серце Володимира Мельниченка перестало битися. Більше року рідні чекали на повернення тіла на Батьківщину… Його загибель — це ще одне нагадування нам, якою дорогою ціною дається свобода і незалежність нашої держави.
У Володимира залишились - мама, син та донька.
Вічна пам’ять і шана Володимиру Мельниченку!
Поховали полеглого Героя на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).