Книга пам'яті

 

 

Пам’яті наших батьків, дідів і
прадідів присвячується!

ЗЛОЧЕВСЬКИЙ РОМАН МИХАЙЛОВИЧ 

З 1935 року – викладач, завідувач технологічного відділення. В 1937-1941 роках завідувач навчальної частини. З 24 червня по 5 липня 1941 року – виконуючий обов’язки директора технікуму. Убитий фашистами.

БОРЩ ЛІДІЯ ФЕДОРІВНА


З лютого 1942 по травень 1950 р. знаходилась в лавах Радянської армії. Кавалер ордену Червоної Зірки і Вітчизняної війни, нагороджена медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Берліна» та іншими.

ГЕРАСИМЕНКО ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ

Воював з грудня 1943 року у складі 176-го винищувального авіаполку 16-ої повітряної армії до повного розгрому фашистської Німеччини. За роки служби в небі Великої Вітчизняної здійснив 54 бойових вильоти на прикриття наземних військ і супровід штурмовиків на поле бою. Нагороджений орденом «Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня», медалями «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною». Був робітником технікуму.


 

АРТЕМЕНКО АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ


У лавах Червоної армії з 1942 р. В битві на Курській дузі воював винищувачем танків, пізніше – у повітрянодесантних військах. Визволяв Австрію. Війну закінчив у Чехословаччині. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.

БУБЛИК ОЛЕКСІЙ СИЛЬВЕСТРОВИЧ

Мобілізований у вересні 1941 р. Приймав участь у боях на Західному фронті. Після важкого поранення звільнений з Червоної армії в лютому 1943 р. З вересня 1957 року по 1991 рік працював у нашому технікумі.

ГОЛОВКО ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ

В 1941 р. – боєць винищувального загону в м.Золотоноша. З жовтня 1943 по березень 1947 р. проходив службу в Радянській армії. Кавалер ордена Вітчизняної війни ІІ ступеня. Стаж роботи в технікумі – 35 років. Заслужений вчитель України.

МИРОНЕНКО ЛЕВКО ЄВГЕНОВИЧ

З січня 1943 року по квітень 1950 р. служив у Радянській армії, брав участь у війні з Японією. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією». З 1958 року працював викладачем комісії фізико-математичних наук Смілянського технікуму харчової промисловості.

ПРУДІУС БОРИС ВАСИЛЬОВИЧ

В 1941 році, після закінчення школи, добровольцем пішов на фронт. Був демобілізований у 1946 році. Випуск 1951 року. З 1966 року працював в технікумі викладачем.

КОЦУКОНЬ ІВАН ГНАТОВИЧ

Випуск 1946 року. Починав війну на Західному фронті. Воював під Сталінградом. Після другого поранення в січні 1943 року був виписаний з госпіталю інвалідом. З грудня 1969 року працював викладачем СТХП в комісії економічних дисциплін.

НЕСЕНЕНКО ІВАН ЯКОВИЧ

Почав війну як червоноармієць запасного полку. З жовтня 1941 по лютий 1942 р. служив у відділі полкового зв’язку при штабі Південного фронту. З березня 1942 по лютий 1946 р. – начальник відділення спеціального зв’язку. Визволяв Польщу, Чехословаччину. Нагороджений орденом «Червона Зірка» і медалями «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.»

З 1969 року і до виходу на пенсію працював викладачем технікуму.

 

КІБАЛЬНІК ІВАН ДМИТРОВИЧ

Випуск 1947 року. Приймав участь у визволенні Черкаської області, України, Німеччини. За бойові заслуги нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеню та багатьма медалями. З 1964 року працював викладачем в технікумі.

ХВИЛЯ ВОЛОДИМИР ЛУКИЧ

На фронті з 1943 р в складі військ 2-го Українського фронту. Пройшов бойовий шлях від Полтавщини до Чехословаччини. Брав участь у боях за визволення Черкаської області, при визволенні Сміли був поранений. Воював у Молдові, Румунії, Угорщині, Чехословаччині, де був другий раз поранений. За бойові заслуги був нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, багатьма медалями.

НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР СИМОНОВИЧ

Викладач з 1932 року по 1940 рік. З грудня 1940 року по 23 червня 1941 року - директор технікуму. Учасник Великої Вітчизняної війни. Помер в госпіталі у 1945 році.
КОНЯКІН ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ

Випуск 1935 року. З 1942 року на Калінінському, Сталінградському, Центральному та І Українському фронтах. Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня. 22 лютого 1944 року під час захвату та утримання плацдарму та річці Стир був смертельно поранений. За проявлений героїзм капітану Конякіну О.Ф. рішенням Верховної Ради СРСР у 1944 році присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
ЦИБКО ОЛЕКСАНДР ГНАТОВИЧ

Директор СТХП з 1937 по 1940 рік. Учасник Великої Вітчизняної війни.
ЧМИРЕНКО МИКОЛА РОМАНОВИЧ

Почав війну у червні 1941 року. Розвідник, помічник командира взводу Чмиренко разом із Степовим фронтом пройшов Сталінград і Курськ, рвучись до Дніпра, за яким лежало поневолене фашистами рідне Білозір`я. Але на шляху став «Східний вал». Завданням розвідників було забезпечення переправи основних сил. Попереду – с.Сотинівка (Дніпропетровщина). Утримати плацдарм виявилося не просто – загинув командир, німці не припиняють атак, чередуючи їх з артнальотами, але Микола Романович справився – головні сили форсували річку зі сходу. Він ще встиг отримати Золоту зірку Героя Радянського Союзу і другий орден Леніна, але після важкого поранення помер від ран 20 листопада 1943 року.
ВОЇНШИН ЮХИМ АНДРІЙОВИЧ

Брав участь у Великій Вітчизняній війні. За бойові подвиги нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоної Зірки, медалями СРСР. Президія Верховної Ради СРСР присвоїла Ю.А. Воїншину звання Героя Радянського Союзу.

СИМОН МИКОЛА ЙОСИПОВИЧ

В серпні 1941року добровільно пішов у лави Радянської Армії. Воював на Півдні, Північному Кавказі, а з 1943 року – у складі польської дивізії імені Тадеуша Костюшка пройшов від Смоленська до Варшави і потім до річки Одер. Був тричі поранений та нагороджений Орденом Червоної Зірки, Срібним хрестом, «За бойові заслуги, орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступенів» З 1967 року працював викладачем СТХП комісії фізико-математичних дисциплін.

ПАВЛЕНКО ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ

14 вересня 1942 року був призваний в Радянську Армію. Під час Вітчизняної війни брав участь в битвах проти німецьких загарбників. Був нагороджений орденом «Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня», медаллю «За відвагу» та іншими. З січня 1984 року працював в технікумі майстром-будівельником, а згодом заступником директора з будівництва.

КАРПІН МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

У 1941 році був призваний до лав Радянської Армії. У складі 817 автобатальйону визволяв міста Австрії та Угорщини. Нагороджений орденом «Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня» і медалями «За відвагу», «За взяття Будапешту», «За доблесть і відвагу у Великій Вітчизняній війні», «За взяття Відню». З 1952 року і до виходу на пенсію працював викладачем СТХП.

СТЕЦЕНКО ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

Брав активну участь в боях з німецько-фашистськими загарбниками. Тричі поранений. Інвалід Вітчизняної війни другої групи. Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни І ступеня і 9 медалями. З 1949 року працював в Смілянському технікумі харчової промисловості на різних посадах – викладача, завідуючого заочним відділенням, директором технікуму (1956-1972 рр.).

 

ДАВИДЕНКО ОЛЕКСАНДР ФЕОДОСІЙОВИЧ

 

В 1943-44 роках брав участь в партизанському русі. Після визволення Черкащини призваний в діючу армію, де служив розвідником 38-го гвардійського стрілкового полку, 5-ої гвардійської дивізії. Був поранений. Після одужання направлений в 8-й гвардійський стрілковий полк 5-ої гвардійської повітряно-десантної дивізії командиром відділення кулеметної роти. За мужність і героїзм нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями: «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною в Великій вітчизняній війні 1941-1945 рр.». З 1972 року і до виходу на пенсію працював директором Смілянського технікуму харчової промисловості.

Українська